Історія Асоціації

 У 2011 році Україна, Білорусь і Росія відзначають 40-річчя руху моло­діжних житлових комплексів (МЖК). В Україні відповідне розпо­рядження було затверджено Кабінетом міністрів України 6 квітня 2011 р. Така увага Уряду до історії розвитку молодіжних житлових комп­лексів у країні говорить про високу оцінку внеску українського руху МЖК у створення і впровадження в країні системи забезпечення житлом моло­ді, нових форм обслуговування житлового фонду та підходів до форму­вання середовища проживання людини.

Мати власне житло — це заповітна мрія не тільки молодих сімей в сучас­ній Україні. Не вирішено було це питання і в Радянському Союзі. Черги на житло в СРСР були розписані на десятиліття вперед. Молоді в основному відводилося масово збудоване тимчасове сумовите житло — гуртожитки та малосімейки із загальними кухнею та туалетом на поверсі. Тому не дивно, що ініціатива будівництва МЖК виникла саме в молодіжному середови­щі та перетворилася на широкомасштабний соціально-економічний екс­перимент. Саме МЖК став своєрідним промінцем надії на тлі, здавалося б, нерозв'язної житлової проблеми.

Експерти визнали, що рух МЖК — це не тільки новаторський прорив у сфері житлової політики. Він гармонійно поєднував в собі інтереси сім'ї та суспільства. Сприяв духовному розвитку. Тому й мав безліч переваг на відміну від інших комсомольських ініціатив і комуністичних починань.

Молодь будувала «з душею», закладаючи в ідеологію МЖК духовну та моральну складові. Зводився не просто будинок, де люди проводять віль­ний від роботи час, а житловий комплекс з добре продуманою інфраструк­турою. Бібліотеки, вечірні дитячі садки, зали для сімейних святкувань, кімнати подовженого дня для дітей, приміщення для занять спортом, клубної та гурткової роботи та багато іншого створювалося саме тут, у житловому будинку, в складі житлових комплексів. Така організація жит­тєвого простору давала надію, що в молодіжних комплексах і життя піде по-новому. Унікальні проекти втілювалися в життя передовими оргкомі­тетами МЖК.

Деякі економісти та політологи вважають, що саме МЖК були пе­редвісниками ринкових відносин і демократичних перетворень. Це був приклад ефективного «непланового» господарювання в умовах планової економіки та формування основ громадянського суспільства при існую­чій тоді монопартійний системі.

Сьогодні надзвичайно важливо не тільки вивчити досвід руху молодіж­них житлових комплексів, випробуваний на практиці багатьох поколінь у різних політичних та економічних умовах, але й трансформувати його в сучасне суспільство.

Про те, як рух МЖК впливав на формування особистості, згадує його ветеран колишній голова оргкомітету Харківського МЖК « Іпульс» Ми­кола Борисенко:

— Озираючись на події тих років і досвід створення МЖК, з упевненістю можу сказати: вони були винятковою можливістю формування переконання, що ми самі програмуємо та творимо майбутнє своє, своєї родини, будинку, мікрорайону, міста. цей світогляд набув сьогодні свіжого сенсу доцільності об'єднання наявного потенціалу як основи регіонального розвитку.

Експеримент під назвою МЖК виріс на радянських теренах у потуж­ний прогресивний рух, зупинити який було неможливо.

Мрія молодих ініціативних людей жити в нормальних людських умо­вах зламала стереотипи мислення і вилилася в потужний рух МЖК, який зародився в СРСР, в середовищі молодих вчених-ентузіастів під­московного Калінінграду (сьогодні місто Корольов) ще в 1968 році. Мо­лоді вчені космічної галузі об'єдналися в комсомольський будівельний загін, щоб реалізувати заповітну мрію про власне житло. в 1971 році вбили першу палю першого МЖК країни. Ця дата і стала точкою від­ліку народження руху МЖК.

У 1976 році перші щасливі мешканці в'їхали в нові квартири, продо­вжуючи удосконалювати середовище свого проживання відповідно до раніше затвердженої програми. У тому ж році перший МЖК країни став лауреатом премії Ленінського комсомолу.

У 1980 році досвід будівництва першого молодіжного житлового комп­лексу був схвалений VII пленумом ЦК ВЛКСМ і XIX з'їздом ВЛКСМ. Смілива ідея зацікавила багатьох, але першими наважилися її повтори­ти в місті Свердловську, де в 1980 році і було розпочато будівництво мо­лодіжного житлового комплексу. А в 1985 році колектив Свердловського МЖК-1 був також відзначений премією Ленінського комсомолу.

З 1982 року рух МЖК набуває масового характеру. По всьому Радян­ському Союзі стали з'являтися прихильники ідеї: гідне житло — свої­ми руками. У Ризі, Новосибірську, Томську, Ленінграді, Архангельську створюються перші оргкомітети МЖК.

Прийняття постанови Ради Міністрів СРСР від 5 липня 1985 року № 628 «Про додаткові заходи щодо будівництва молодіжних житлових комплексів і кооперативних житлових будинків для молоді» стало сер­йозною підтримкою для новаторів руху. Рух МЖК отримав політичне визнання у керівництва СРСР. Без цього в радянський час жодна ініці­атива просто не мала шансів на реалізацію.

Ідеологія руху МЖК сходилася з гаслами, що проголошувала КПРС: гармонійний розвиток особистості, фізичне і духовне виховання моло­ді, підвищення культурного та освітнього рівня громадян, зміцнення сім'ї, поліпшення демографічної ситуації в країні, зниження злочин­ності.

З середини 80-х Україна долучилася до руху МЖК

На початку 1985 року рух МЖК почав зароджуватися і на українській землі. Причому, імпульсу цьому рухові надали не вказівки згори, а бажан­ня молодих людей реалізувати свою мрію про власне житло. Здавалося, що навіть повітря в молодіжному середовищі було просякнуте цією ідеєю.

Ініціатори молодіжного руху в різних регіонах Україні наполегливо сту­кали в двері комсомольських комітетів, радянських і партійних органів, домагаючись дозволу на створення МЖК, переконуючи керівників різних рангів в перспективах нового напряму в житловій політиці.

Однак на практиці все виявилося набагато складніше, ніж здавалося, з'являлися проблеми, які вирішувалися з великими труднощами. Ситуація загострювалася, і Центральному Комітету комсомолу Україні доводиться реагувати на численні звернення оргкомітетів МЖК. Відправною точкою консолідації та розвитку руху МЖК як всеукраїнського стає нарада, яку провів секретар ЦК ЛКСМ України Анатолій Матвієнко. У нараді взяли участь керівники міністерств і відомств республіки, а також представники вже створених на той час оргкомітетів МЖК.

Про те, яка атмосфера панувала на цій нараді, згадує Костянтин По­пов, колишній голова оргкомітету Запорізького МЖК «Вознесенка»:

— Збори були цікавими: вся МЖКівська братія знайомилася й обмінювалася найціннішою інформацією. Проте особливо запам'ятався з цієї події момент вихо­ду на трибуну Володимира Грищенка — тодішнього керівника МЖК Сєвєродонець­ка, сьогоднішнього голови Асоціації. Уявіть:трибуна, повна класичної радянської номенклатури — пузаті дядьки з щоками на комірцях і похмурим поглядом з-під кошлатих брів. Шарудять цінними паперами в президії. Стіна! Броня! Які ліміти, які гроші, які МЖК?!

раптом на трибуну стрімко вибігає енергійний молодий чоловік, вони ши­плять, потім кричать: «Ти хто?Ми слово не давали!» «А я його у вас і не про­сив!» Це був повний абзац!Після цього виступу на зборах диктувала зала. Посил Грищенка на тому, здавалося б, казенному заході задав тон, вектор всьому руху, переконав людей у необхідності діяти, невідворотності перемоги.

Ця нарада дала можливість нарешті зустрітися керівникам перших МЖК Україні. Саме на цій нараді, незважаючи на опір його організаторів, були закладені моральні та ідеологічні засади Всеукраїнського руху МЖК, основи незалежного об'єднання емжеківців.

Саме ця зустріч керівників оргкомітетів МЖК у стінах ЦК ЛКСМ Укра­їни надала прискорення руху МЖК. інформація про події на цій нараді, його результати, яких вдалося домогтися завдяки конструктивній пози­ції представників МЖК України, швидко поширювалася серед ініціаторів створення МЖК.

Стали ще активніше виникати ініціативні групи, створюватися оргко­мітети. У відділі робітничої молоді ЦК комсомолу, яким завідував Іван Хохленков, була сформована група з організації шефства над будівництвом молодіжних житлових комплексів та кооперативів. Її очолив Віктор Похлебін. Головне завдання, що стояло перед групою, полягало в аналізі ме­тодів новаторського руху та створенні нормативної бази для впровадження його в Україні.

У цей же період створюється міжвідомча група з розвитку МЖК. До неї увійшли представники ряду міністерств, відомств і республіканських профсоюзів. Очолив міжвідомчу групу Анатолій Матвієнко.

У 1986 році на комсомольських зборах і конференціях активно обго­ворювалися питання будівництва молодіжних житлових комплексів, що створювало інформаційні посилання в молодіжне середовище. У відділі робітничої молоді ЦК комсомолу стало з'являтися все більше і більше «хо­даків» з проханням допомогти в створенні МЖК.

На XXV з'їзді ЛКСМ України, який відбувся в березні 1987 року, вперше обговорювалися проблеми МЖК. З’їзд підтримав ініціативу будівництва молодіжних житлових комплексів.

Колишній завідувач відділом робітничої молоді ЦК ЛКСМ України Іван Хохленков в своїх спогадах наводить озвучену на з'їзді статистику:

— Сьогодні у восьми областях республіки ведеться, а в чотирьох заплановано початок будівництва молодіжних комплексів. Вже понад 200сімей вселилася в нові квартири. На будівництві соціальних об'єктів освоєно близько 4млн. рублів. У Полтавській і Чернігівській областях будуються сільські МЖК, молодь Доне­цьку та Києва виступила з конкретними пропозиціями з капітального ремонту житлових будинків.

Далі він згадує: «З'їзд закликав молодь Рівненської, Волинської, Івано- Франківської та Одеської областей активніше приєднуватися до руху МЖК.

Час вимагав рішучих змін та прискорення будівництва МЖК. На цьому ак­центував свою увагу і перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький, виступаючи на з'їзді. У резолюції зафіксовано пряму вказівку: «звертати особливу увагу на будівництво МЖК».

Продовження >>.